Хорватська експедиція. Корнаті | Hrvatska ekspedicija. Kornati
Корнаті – це архипелаг, що двома паралельними пасмами островів простягнувся вздовж узбережжя Північної Далмації. В південній частині "зовнішнього" пасма знаходяться природний парк Телашчіца та національний парк Корнаті.
Сполучення островів з "великою землею" здійснюється лише поромами або ж, в разі невідкладної потреби (пожежа, евакуація до лікарні і т.д.), вертольотами.
Вид із Задару на острови Корнаті та стандартного типу пором (з'їзд/заїзд з обох кінців корабля) |
Туристичні фірми та агенції пропонують різноманітні тури до островів Корнаті на будь-який смак та бюджет, але ви можете без особливих зусиль і за менші кошти самотужки організувати собі плавання туди і назад.
З порту Задара (до речі, від центрального автовокзалу до нього можна доїхати міським автобусом), який називається Гаженіца (Gaženica) або Задар-Гаженіца (Zadar-Gaženica), пороми за розкладом відправляються на майже всі великі острови Корнаті.
Розклад та маршрути можна подивитися на сайті компанії-оператора Jadrolinija. Треба вибрати пункт відправлення та прибуття, наприклад, ось розклад руху по маршруту Задар-Гаженіца – Брбинь (Дугі Оток), куди ми й відправилися. На всяк випадок, це не єдиний населений пункт на островах Корнаті, до якого можна допливти на поромах "Ядролінії". Оберіть пункт відправлення Zadar (Gaženica) і подивіться пункти прибуття на інших островах. Аналогічним чином можна подивитися розклад зворотних маршрутів. Білети можна купити онлайн, або ж в касі в цій будівлі в порту. Щодо ціни: наприклад, на маршрут Задар-Гаженіца – Брбинь для одного дорослого вона становить 25 кун (десь 3.5 євро).
Йде завантаження порому: частина автомобілів заїздить в трюм, інші будуть стояти на палубі |
Аналогічний місток з іншого боку судна, по якому машини зійдуть на берег |
Затока Брегдетті (uvala Bregdetti) та район Арбанасі (Arbanasi) |
Щоб якомога більше побути на острові, купили білети на самий ранній рейс на Дугі Оток, а назад – на останній. Плавання від Задару до Брбиня триває 1 годину і 40 хвилин.
В гавань Задару заходять і справжні океанічні пасажирські гіганти |
Арбанасі (зліва) та гавань Задару |
Арбанасі |
Панорами Задару з моря |
Старе місто зблизька... |
... та здалеку |
Рибацький баркас |
Щодо нашої подорожі до Корнаті треба розповісти одну показову історію. На острови Корнаті нам запропонувала поїхати хорватка, у якої ми мешкали в Селіне. Рекомендувала попливти на острів Дугі Оток (Dugi Otok, "Довгий острів" – й він дійсно довгий: більше 40 км в довжину!) до села Велі Рат (Veli Rat), біля якого знаходиться один з небагатьох піщаних пляжів хорватської Адріатики – Сакарун (Sakarun). Однак, оскільки сама вона із Загребу, не зовсім орієнтувалася в поромному сполученні, знала лише про пасажирський маршрут від причалу на набережній Старого міста Задару до містечка Салі (Sali) на півдні острова Дугі Оток, звідки запропонувала доїхати на автобусі до Велі Рата на півночі, скориставшись послугами компанії Adamo Travel.
Я написав на і-мейл Adamo Travel, повідомивши про наші плани та спитавши про графік перевезень та ціни. Представниця компанії відповіла, що вони організують тури, везуть мікроавтобусом, ціна десь 100 євро, але для нас трьох це, мабуть, буде невигідно і, якщо нам треба дістатися саме Велі Рату, то краще скористатися поромом "Ядролінії", який довезе до Брбиня, а звідти вже автобусом.
Я був вражений. Написав у відповідь, що завжди і всюди в тих країнах, де бував, представники туристичної індустрії та споріднених послуг намагалися нав'язати свої послуги, часто зовсім невигідні клієнту, а тут пропонують замість послуг своєї компанії більш економічний варіант у іншого оператора. І що цей неочікувано приємний досвід буде частиною моїх теплих вражень від Хорватії та хорватських людей.
Не знаю, як що до води, але все інше (продукти, пальне, туристів) на острови доставляють поромами. Так само туди "з материка" дістаються й сміттєвози |
Найбільш чарівні види відкривалися, коли пливли між островами:
Вода настільки прозора, що місцями кам'яне дно видно навіть на глибині, достатній для проходу порому |
Гавань містечка Брбинь (Brbinj) на острові Дугі Оток |
Одразу біля причалу чекав автобус до Велі Рату – вочевидь, графік його руху синхронізовано з прибуттям/відправленням поромів. Десь хвилин за 20 дісталися місця нашого призначення – пляжу Сакарун.
Білий пісок та прозора світло-лазурна вода створюють казкове поєднання |
Майже як тропічний атол в рекламі "Баунті" |
На пляжі Сакарун досить людно |
Як бачите, в таке "ексклюзивне" місце людей приїздить багато, яхтами теж "запаркована" вся затока аж до обмежувальних буйків. На пляжі є декілька простеньких кафешок, ціни там, звичайно, негуманні. Територія обладна громадськими туалетами, але загиджені кущі навколо свідчать на користь того, що народ надає перевагу "а-ля натюр".
Проводити всі п'ять годин на пляжі мені здалося якось занадто марнотратно, тому, покинувши родину напризволяще на березі казкової лагуни, пішов досліджувати місцевість у напрямку Велі Рата.
Можливо, колись ця земля оброблялася, росли сади, але зараз тут чигирі, все позаростало кущами та молодим лісом |
Стежкою вийшов до маленького села Полє (Polje).
Панорама садиби |
Карта природоохоронної зони на північному заході острову Дугі Оток, де в тому числі знаходиться і пляж Сакарун |
Типовий пейзаж |
Біля дороги побачив новий меморіал. Він, однак, не пов'язаний з війною 1991-1995 років.
Новий меморіал жертвам фашистського (вочевидь, італійського) терору часів Другої світової війни |
На каменях викарбовано імена вбитих та роки життя |
А ось так виглядає затока Пантера (zaljev Pantera):
Чесно кажучи, місця скоріш для тих, хто любить тишу та усамітнення.
Пінія або сосна італійська. Перший раз побачив її в Хорватії і, можна сказати, закохався. Дуже гарне дерево з густою яскраво-зеленою хвоєю |
Коли прийшов вже час повертатися, заздалегідь пішли на зупинку чекати автобуса, бо якщо запізнишся на пором, то доведеться шукати десь на острові ночівлю.
Що ж в сухому підсумку? Подорож морем, безперечно чудова, пляж Сакарун виглядає казково, але, хоч це все суто суб'єктивно, на самих островах немає нічого особливо цікавого – дерева, зарості кущів, маленькі ізольовані від решти світу села та містечка.
В принципі, подібний досвід вже свого часу отримав від подорожі на Принцеві острови (Адалар) під час перебування в Стамбулі: з моря острови виглядають краще, ніж є насправді.
... День медленно угасал, море было такого же винно-красного оттенка, как то, по которому плыл Одиссей. Острова, окружённые гладкой глянцевитой водой, сверкали той же сочной зеленью, что напрестольная пелена в сокровищнице испанского собора. Казалось, этот причудливый и изысканный цвет создан скорее искусством, чем природой.
– "Как зелёная мысль в зелёной тени", – произнёс вполголоса молодой датчанин.
– Издали они хороши, эти острова, – отозвался Фред, – но когда попадёшь на них... Уф-ф! Сперва мне хотелось высадиться на каждом. Они казались такими красивыми с моря. Я думал, как славно было бы остаться там на всю жизнь, вдали от людей, ловить рыбу, держать кур и свиней. Николас со смеху помирал, говорил, что ему их и даром не надо, но я хотел увидеть всё собственными глазами. Мы, верно, с полдюжины обошли, прежде чем я понял, что это пустая затея. Когда подплываешь к ним и выходишь на берег, всё пропадает... Я хочу сказать, что остаются только деревья, крабы и москиты. Остальное, как бы это выразиться, проскальзывает меж пальцев.
– Я понимаю, что вы хотите сказать, – промолвил Эрик. – Всегда рискованно подвергать вещи проверке опытом. Это как запертая комната в замке Синей Бороды. Надо держаться от неё подальше, тогда всё будет в порядке. Но если повернешь ключ и войдёшь внутрь, жди неприятного сюрприза.
Сомерсет Моэм "Малый уголок"
До побачення, Дугі Оток! |
Comments
Post a Comment